Ура! Попереду два вихідні!
Все! Доповзли до кінця чергового тижня! Фактично залишилось протриматись наступний — і там стане легше. Ну і відпустка скоро. До речі, треба заяву написати. Але цей наступний тиждень буде дуже важкий... У мене там чотири виїзних дні, і всі з самого ранку. Такий собі завершальний акорд, щоб мені життя раєм не здавалося 😂
Сьогодні дорогою додому заїхала в Ірпінь. Там ми з подругою перегнали Шкоду до її будинку. Хлопці на СТО були щасливі — мені здається, вони вже й не сподівались, що ми її колись заберем 😄
Звичайно, з нею ще є що робити, але їздити вже можна. Додому поки не забрала — у мене дупа всього одна, а я вже й так весь день на Тушкані. Потім подумаємо як з цим організуватись.
А вдома мене чекали собакси, які сьогодні просиділи самі дванадцять годин. Дванадцять! Зустріли як героя що повернувся з походу — з усім належним протоколом радості, дзявкоту і спроб одночасно залізти на руки всім сімнадцятьом. Щоправда не обійшлося від традиційних упсів.
Але безлад я буду розгрібати потім. Зараз ми всі занурились під ковдру і збираємось дивитись мувік. Чесно — я ледве жива. Добре хоч погода зробила подарунок: спека спала, йде невеличкий ненав'язливий дощ. Якраз під настрій після такого дня.
Завтра будемо відсипатись. Єдине що треба буде метнутись — забрати зерно для курок і солому. Але це вже дрібниці порівняно з тим що було сьогодні і що ще буде.
Сподіваюсь за ці вихідні ще трохи просунутись в справі прибирання — в саду, в будинку, скрізь потроху. Хоча після такого тижня може просто полежу 😂
Щоб там ні було, а тиждень закрито. Наступний будемо переживати по черзі, день за днем, бо якщо думати про все одразу, то мені вже лячно, не розумію, як витримаю.
