Відпустка безжально добігає кінця

Ну як кінця... треба буде на два тижні вийти на роботу(сподіваюся, що один з них - дистанційно), а потім ще два тижня відпустки. Саме так, 56 днів за раз гуляти не виходить.

Це я пофоткала акваріум на роботі. Ага, у нас прикольно, то рояль, то акваріум. Акваріум величезний і риби в ньому теж великі. А ще - допитливі, тому нормально зняти їх з боизької відповіди не вийшло.

Вчора і сьогодні я їздила на роботу. Вчора була Вчена рада, сьогодні- захист дисертації. Тож ще два дні відпустки сказали пока-пока. Ну така вже у мене сфера. Доводиться чимось поступатися, бо тут свої правила гри. Хоча мені не звикати. Я ще в дитинстві знала, що відпустка - справа неоднозначна, адже скільки разів ми от вже їхали, а нас буквально знімали з теплохода або з потягу, тому що у тата були пріоритетні задачі.

Але вчора, коли поверталася додому, то подумала, що от ніби все те саме - а відчуття різні. Попри те, що я була на роботі, а все одне почувалася вільною. Прикольно. Мені завжди цікаво, коли я ловлю себе на таких емоціях. Чи як це правильно назвати? Сприйнятті реальності?

А взагалі-то це було от прям гарне завершення року. Я встигла все, що запланувала, і навіть трохи більше. Вже знаю, що на наступний рік за мною залишаються мої дисципліни, тож в серпні можна починати потроху оновлювати матеріал. Що буде далі, з огляду на реформу юридичної освіти, - незрозуміло. Та я, якщо чесно, про це поки не думаю, хоча думати все одне доведеться. Але на це у мене буде десь девʼять місяців. Щось та й народиться 😉

Наступний тиждень мене трохи лякає - занадто спекотно. Думаю, як буду їздити. З самого ранку? Ну хоч хоча б туди проскочити поки прохолодно. Чи десь на 10... Чи взагалі орієнтуватися по ситуації... Мабуть останнє, бо з цими обстрілами ще невідомо як воно буде. Можна приїхати і півдня просидіти в укритті. На планувала собі знов купу всього... А ви поки дивиться на рибІв 😉