Перший розділ моєї книги «Гармонія на шляху»

Пізня весна була в розпалі. Зелене листя шелестіло під ніжним вітерцем. Природа приміряла свої найяскравіші вбрання, прикрасами яких були квітучі дерева й кущі. Голова могла легко запаморочитися від чарівного аромату.
Прийшов час канікул у Всезнайко-школі, і як для всіх школярів, це була довгоочікувана пора. "Ура! 90 днів канікул؛", подумала Гармонія закидаючи свій портфель в найдальший кут.

"І ніякої математики, ні звичайної, ні чарівної". У школі забороняли користуватися чарами на час канікул, але не багатьох це засмучувало. Головне- це свобода і пригоди, які були попереду. І нарешті можна носити свої улюблені платтячка, а не тільки уніформу.

Нарешті можна бути собою. Гармонія одягла блакитне плаття, накинула зверху блакитну накидку, обернула навколо руки блискучий браслет. Її наряд доповнювала довгополий капелюх ніжного кольору. Довге розпущене волосся розвивалися на вітерці, коли вона впевненим кроком вийшла на ігровий майданчик поруч зі школою.

На зустріч їй вийшов Пашка, її однокласник, який мабуть теж ще не встиг виїхатидодому на канікули.

• Привіт, ти теж тут? Вже майже всі пороз'їжджалися, - прокричав він.
• Підійди ближче, навіщо кричати, - сказала Гармонія.
• Просто був радий когось побачити, одному нудно гуляти.
• Зрозуміло, за мною ще не надіслали екіпаж. Ось чекаю. А ти чого тут, Паш?
• Та щось не хочеться додому. Батьки вічно сваряться, бурчать на мене. Якось тут спокійніше.
• Але вони ж тебе все одно люблять.
• Ну так. Я поїду через пару днів. Може вони хоч перші дні як я приїду НЕ будуть свартит. Іноді у мене таке відчуття, що я все роблю не так. Не як якийсь ідеальний хлопчик, якого вони собі придумали.
  Пашка зітхнув.
• Ну так скажи їм, що ти це ти, а не вигадка. Вони напевно просто не розуміють, що важливо любити свого сина таким як він є. Тим більше ти розумний хлопець.
• Дякуємо. Що будемо робити?
• Хочу трохи потренувати чарівництво.
• Класно, адже вдома буде не можна.
• Угу. Я шукаю відповідного кандидата- жучка або сонечко для одомашнення.
• А що ти хочеш з ним робити, - заінтриговано запитав Пашка.
• Побачиш. Допоможеш знайти?
  Вони підійшли до струмка, оточеному смарагдовою юної травичкою. В тіні дерев рослини відчували себе привільно під захистом від яскравого сонця. Молода струнка береза колихала своїми листочками, як би вітаючи дітей.
  -Ти шукай в траві, а я пошукаю біля дерев, - сказала Гармонія.
  -Найшов, - через секунду сказав хлопчисько. Дивись- жовта сонечко.
  -Молодець, дивись вона зовсім маленька, молодша за нас. Їй тільки три рочки, бачиш
  три цятки на спинці?
  -Так.
• Давай мені її і відійди, будь ласка, щоб не перешкодити магії.

Хлопчик віддав жучка і трохи позадкував назад.
Гармонія почала чаклувати. Над сонечком з'явилася димка, яка ставала все густіше і здавалося розросталася. Потім туман став розсіюватися, і поруч з Гармонією, форкаючи від подиву, появився кінь. Справжнісінький!
Він був світлий, жовтуватого відтінку з трьома яблуками на боках, що нагадували плями сонечка з якої він перетворився.

• Познайомся, - весело сказала Гармонія, - це мій друг Голуб. Голуб, це мій
  шкільний друг Пашка.

Кінь схилив голову на знак привітання.
Пашка від подиву спочатку не міг вимовити слова.

• На..м такого не задавали. Ми так..кого не проходили. Гармонія, як ти це зробила?

• Ну не тільки ж на уроках вчитися. Я в бібліотеку часто ходжу. Плюс у мене є своя книга пра-пра-пра- багато разів прабабусі Гармонії. Там багато всього цікавого і не тільки закони.

• Вау. Це клас.
  Гармонія обняла коня за шию і заглянула в розумні очі.

• Як добре, що ми зустрілися, сказала вона не те хлопчикові не те коню.

"Уух" Звідкись з небес спустився сокіл. У його лапці було послання.
-Це, здається мені.- насторожено скзала Гармонія. - Це сокіл дідуся Вані.
Вона розгорнула світок та її обличчя посмутніло.

• Тут сказано, що дідусь Ваня прихворів і не може за мною приїхати. Я повинна поговорити з Директором школи Юліусом Пополусом, щоб він відпустив мене і знайшов супровід.
  Але здається у мене вже є супровід. Прада, Голуб. Це до речі було заклинання на вірного компаньйона. Ми вчасно його прочитали. Голуб мій друг, і навіть коли я тебе ще не знала, ти вже був моїм другом. Такий ось один із законів природи, ми зустрічаємо вже тих, хто призначений для нас.
  Пашка почухав потилицю і не знаючи що відповісти сказав:
• Напевно. Шкода, що ти їдеш, але тобі напевно потрібно їхати піклуватися про дідуся. А я .. Може ти права, що тут одному робити.
  Поїду додому.
• Пішли разом зайдемо до директора, скажімо, що їдемо. Голуб може підвезти тебе до залізничної станції, він дужий і може везти нас обох.
• Домовилися. Так веселіше.

Директор Юліус похитав головою дізнавшись про недугу короля, але погодився відпустити Гармонію з Голубом коли заглянув в його очі. Здавалося вся мудрість на Зеленій Землі була в цих великих очах-озерах Голуба.

• Ну що ж дружок, відвези цих двох дітей за призначенням. Дорога тут недовга і я бачу, що тобі можна довіряти. А ви, діти, йдіть збирайтеся. У вас дві години до поїзда Паші, так що не засиджуємося з розмовами. Цілую вас і благословляю.

далі буде...
Це уривок з моєї книги Гармонія врятує планету https://www.smashwords.com/books/view/883098

Holley Dovetail — авторка дитячих екологічних книг, зокрема про королеву Гармонію. Її твори, такі як Гармонія врятує планету та Ракета на ім'я Рокі: друг , спрямовані на екологічну освіту дітей, розповідаючи про пригоди на Зеленій планеті, виховуючи дбайливе ставлення до природи.