Качка в шоці й молода картопля в квітні
| Качка в шоці |
|---|
Вечоріло. Видимий огляд звужувався, а йти по приборам не було можливості. Чи була, проте найбільнийм фактором ставав холод. Майже дві третіх весни промайнуло, але чомусь морозець давав про себе знати. А вона дика качка, не якийсь термінатор, дрон чи робоконяка, а жива тварина. Тож найліпший вибір випав на те, щоб перечекати ніч, щоб було тепліше біля землі. Яка ще пам'ятала тепло денного сонця, а потім продвжити маршрут. Чому вона забарилась чи приблудилась туди, ніхто достеменно не знає, оркім неї та ще когось посвячеоного. Так і настигал темнота.
Хитрий лис не важно ніс службу, бо вже б злапав небораку й мав із того добрий наїдок. Та доля були милостива й послала його деінде. Може ловить жирних і не дуже польових мишей, які вже порозбрідались із свої зимівок і промишляють у своїх справах. Міг і тихенько сидіть у норі, воно й не тепло було, тож не гріх було прикрить хвостом ніс і дивиться сни про лиса Микиту.
А ранком шось топтало собі з іншого боку пагорба, ні знало, ні відало, що там хтось зачаївся й мав собі нічліг. Бо й не було такого раніше. Аж раптом качка степенулась, і замість стандартного розгону, крякнула й ніби взяла вертикальний зліт і тіки ще декілька разів майнули крила, потім зникли за верхівками дерев. Знову запанувала тиша, ну як тиша...
Молода картопля в квітніКуди там, може агротехнології дозволяють декому вже мати ранній урожай у квітні. Та це ж купа організаційних заходів, ресурсів і так далі. А мова піде про експеримен 2.0, який відбувся у дикій природі. Стосовно намахування колодарського жука і лінивихи технологій. Коротко кажучи, також був досвід висаджування картоплі посерд, якщо можна так сказати, прерії дикого бадилля. Насправід колись давно там було щось схоже на городи, то це не прям таке втурчання, як-то влізти в заповідник і господарюватис собі. Так, кропива там, якась повзуча лозина, шось подекуди різко пахнуче. Було там заховано в земельку, на площі всього метр на метр чи два на два, шось зовсім трошки. Головне те, що картопелька сама собі росла там весь час від прилаштування. Без будь якоо іншого догляду. Навіть зиму там перезимувала. By Zorawar Bhangoo on Unsplash
Знайти все те було не так легко, бо заросло, хіба можна було зорієнтуватись по меншій кількості опалого сужняку, який виднівся й сповіщав, що не одни рік він там збирається. Характерна ознака - бадилини культурну. Отож трохи покоприрсавшись там і сям, не скрізь і не все. То вдалось допуби дві-три картоплини. Дві десь по розміру до двох курячих яєць одна (таких не велики). Одна дрібненьк, залишилась там. By javier albuja on Unsplash
Що здивувало, це неглибое залягання, а мороз витримало. І картоплинки були пружні, тверді й соковиті. А шкірчка тоненька й молоденька, не така згрубіла як при зберіганні. Майже як у молодої, хоча цю теж можна вважати не старою, судячи із вигляду. Тож вона мені сподобалась, і щоб набраться духу первісної природи, вона була оприходувана в сирому вигляді, без варіння чи ще якихось приправ. Без гмо, оприскувань і кректань під час збирання колорадського жука. Може яка живність землерийна таки щось собі прихопила на зуб, або ж місцина не найвдаліша була, відносно умов, проте досвід теж цікавий. Отакий сюрприз)) Зображення ілюстративні для доповення сюжету. Няв))) |
|---|
