Коли стирається якась межа

▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒  
▒▒▒░░░▒▒░▒░░░░░▒▒░░░▒░░▒▒▒░░░░░▒░░░▒▒░░░  
░░▒▒▒░▒▒░░░░▒░░▒▒░░▒▒░░░░▒░░▒▒▒▒░▒▒▒░░▒▒  
░░░                                  ░░░  
▒▒▒    Іде дощ - ляп, ляп, ляп       ▒▒▒  
▒▒▒▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▗▒▒▒  
░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░  
▒▒░▒▒░░░▒▒░░▒░░▒▒░░▒░░▒▒░░▒▒░░▒▒░░░▒▒░░▒  
∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕  
∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕  
∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕  
∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕  
∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕  
∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕  
∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕  
∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕  
∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕  
∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕∕  

Коли стирається якась межа і Світ стає інакшим, назад немає вороття, це зміни сприйняття буття.
Коли зникає порожнеча втрати, бо розуміння набуття основи сутності безмежного життя, що полишає той функціонал впізнаваної форми. Бо сутність та чим є Душа, є чимось вічним й всюдисущим... Але ховається від біомаси сприйняття...

І навіть в ті моменти часткового зникання й повернення до форми існування. Де ось ще є, а частково вже немає, й знову до якоїсь цілості вертає. Мало б щось дійти для змін чи спохвату ... Лиш наче не було того. Чи то ознака тих набутих змін, чи вже відхилення далекі від людських стежин.... Нема нічого вже важливого, бо з собою нічого не забрать і люди ті такі чудні й смішні, що важко й пригадать навіщо все вони те роблять...

Десь сутність зачаїлась та, що хоче поламать усі системи...