Автопрогулянка гірською дорогою

Не буду втомлювати вас розповідями про свою повсякденну рутину. Впевнений, що в кожного з вас і так вистачає власних рутин, робіт, думок, справ, і іноді бракує часу на відпочинок. Учора був один із тих днів, коли після роботи в мене не виявилося нічого термінового й важливого. Точніше, плани були, але вони скасувалися.

Учора в мене був короткий робочий день. Після зміни я хотів заїхати до дружини в офіс і забрати її додому раніше. Але вона чекала на клієнта, тому їй довелося затриматися. У мене несподівано з’явився вільний час. Додому їхати не хотілося, до того ж на роботі я майже не втомився. Тому я вирішив влаштувати собі невелику автопрогулянку і проїхати місцями, які запам’яталися мені красивими в прохолоднішу пору року, коли навколо все було зелене й омите дощем.

Хайфа розташована на схилах гори Кармель. У південній частині міста починаються природні заповідники, лісові зони, а далі розташовані арабські села. В одному з таких місць проходить крута звивиста дорога, яка спускається до міста Нешер, розташованого поруч із Хайфою на північному боці гори. Колись я дуже любив їздити цією дорогою. Спуск там крутий, а повороти іноді дуже різкі. Швидко їхати небезпечно, особливо мокрою дорогою. Але якщо їхати обережно, то нічого небезпечного там немає.

Цього спекотного дня мені захотілося знову проїхати цими місцями, трохи пофотографувати пейзажі й зробити кілька кадрів самої дороги. Я не їхав туди спеціально заради фотографій для Steemit. У такому разі витрати на бензин навряд чи окупилися б. Але для настрою така поїздка підійшла чудово. А якщо я вже був там, чому б не сфотографувати те, що знаходиться навколо?

У похмуру погоду фотографії вийшли б кращими. На склі не відбивалася б передня панель автомобіля, а в кадрах було б менше засвітів. Але похмурої погоди в нас доведеться чекати ще близько чотирьох місяців, а рішення їхати вже ухвалене.

Дорога вузька, а повороти різкі, тому я їхав повільно , але за будь-якої можливості знімав на телефон. У цих місцях поліція майже не з’являється, тому я не надто переживав, що охоронці порядку побачать мене з телефоном у руці.

У деяких місцях біля дороги є невеликі розширення узбіч, де водій може зупинитися. Зазвичай такі “кишені” розташовані поруч із відкритими ділянками, звідки видно панорамні пейзажі. Я зупинився в одному такому місці. Більшість інших точок я пропустив, тому що помічав їх надто пізно й уже не встигав безпечно загальмувати.

Я припаркувався біля скелястої потрісканої стіни. На скелі зверху росли дерева, коріння яких міцно вросло в каміння. У таких місцях іноді падає каміння згори, особливо взимку, коли дощі розмивають ґрунт. Улітку ймовірність цього набагато нижча.

Я перейшов на інший бік дороги, звідки відкривався вид на долину. З висоти було видно поля, водойми, дороги, промзону й житлові райони. Десь унизу знаходилося місто Нешер, а праворуч від затоки ледь виднілися райони Крайот (це передмістя Хайфи). Зробив кілька знімків і швидко повернувся до машини, тому що пішохідної зони на цій ділянці не було.

Після зупинки я продовжив спуск. Звивиста дорога проходила між скелястою стіною з одного боку й невисокою бетонною огорожею з іншого. Одразу за огорожею починався крутий схил.

У деяких місцях відкривався вид на місто. Удалині були помітні висотні будинки. На фотографіях усе виглядає не так вражаюче, як у реальності, тому що камера телефона візуально зменшує відстань.

Сама поїздка зайняла небагато часу, але настрій після неї став набагато кращим, так і було задумано. Після прогулянки я все-таки заїхав за дружиною. На той час вона вже закінчила роботу й була готова їхати додому.