Про останні дні 🌤🌿

Я обіцяв собі більше так не робити і стати кращим, але я не стримав обіцянки. Знову я провалився кудись у рутину фізичного світу. Нерівний бій з блогінгом 1:0 не на користь блогінгу. Світ крипти такий самий, як і життя – із чорних і білих смуг, тільки кольори ці з великим радикальним ухилом у крайнощі. Якщо все добре, то все аж до ейфорії, а коли все погано, то тоді справді все погано. І кожен із цих станів відчувається дуже яскраво. Таким чином я намагаюся пояснити собі причини зниження мотивації. Проте закидати я нічого не збираюся, у мої плани це не входило. Назвемо це тимчасовим спадом активності.

Я не перебільшую, тому що я справді трохи застряг у рутині. Дружина щойно переїхала в новий офіс, тепер вона без напарниці, і потрібно було багато чого докупити, знайти десь додаткові меблі.

Потрібно було активно рекламувати діяльність у Фейсбуці, тому що зараз якийсь спад з клієнтами, а також потрібно було повідомити “всім” про нову адресу. Три місяці тому ми працювали над великим замовленням і не запускали рекламу. І за цей час утворився певний спад активності нових клієнтів, тому потрібно було надолужити згаяне. Я навіть створив фейковий акаунт Facebook, щоб продемонструвати якусь активність навколо рекламних матеріалів і взагалі діяльності моєї дружини. І до речі, дуже успішно. Головне це поводитися як людина. А завдяки AI можна регулярно оновлювати профіль Фейсбук цілком “справжніми особистими” фотографіями.

Що казати про роботу... “З вогню та в полум'я”. Дні здебільшого дуже завантажені, часу не вистачає навіть на саму роботу. Ловлю себе на думці, що робочий графік виглядає так, ніби я борюся за здатність виконувати свої обов'язки. Це дуже безглуздо виглядає, але це реальність. Я б утік кудись, наприклад, працювати завгоспом до своєї дружини, але перспектива все ще так собі. Фактично я і так працюю у неї завгоспом, а також веду деякі адміністративні справи зі сплати внесків до соціального страхування, тільки добровільно :)

Учора відзначали день народження моєї матері. Сам день народження був 31 травня, але вирішили відзначити в кафе, зібралися всі разом вже другого червня. Я з дружиною, мій брат з сином, ну і звичайно ж іменинниця. Це просто чудовий привід побачити всіх разом. Ми з братом бачимося рідко, тому що кожен із нас багато працює і якось втомлюється, і до походів у гості один до одного справа доходить іноді рідко. Але ми все одно на зв'язку, і це не означає, що в нас погані стосунки. 70 років матері. Такий вік, про який завжди думаєш, що він дуже далеко, і чим старшим стаєш, тим швидше летить час, і в один момент розумієш, що мати вже в тому віці, в якому ти навіть не уявляв її побачити. Тобто я знав, що цей вік настане, але мені завжди здавалося, що це дуже далеко, навіть рік чи два тому. Це таке підсвідоме розуміння або навпаки нерозуміння. Складно пояснити. Ну загалом, день народження відзначили в досить теплій атмосфері, усі були задоволені й добре провели час.

Якось дивно на такому моменті закінчувати свій допис, але це було узагальнення всіх останніх днів. Здається, зібрав докупи все, що було. Протягом останнього тижня я все намагався щось написати в блог, але просто не доходили до цього руки, не було мотивації з вищезазначених причин. Та й просто втома накопичилася. Можливо, потрібні невеликі перерви, щоб зібратися з думками, відволіктися, а потім почати писати з новою енергією, з якимись новими емоціями. Тож будемо вважати, що я тимчасово у відпустці, але іноді сюди заглядаю, черкнути пару слів. Хоча насправді я постійно сиджу в Стіміті й читаю всі ваші дописи, стежу за всіма новинами. Мені здається, за моєю присутністю можна спостерігати по апвоутам до ваших дописів.

Дякую за увагу. Бережіть себе. Бажаю гарного тижня!

_{Posted using SteemX}