Хто дочитає до кінця, тому приз!

Любов півника до курочки — це класичний сюжет українських народних казок та дитячих пісень, що символізує турботу, вірність та взаємодопомогу.
Півник часто виступає захисником, який співає для своєї курочки, піклується про неї та ділиться смаколиками.

Півник та курочка

Був собі півник і курочка.
Пішли вони пастись, так вона підсковзнулась і впала — та й ні жива ні мертва.

А він тоді побіг до моря водиці взять, щоб курочку оживить.
Побіг до моря: «Море, море! Дай води!»
— «Нащо води?»
— «Он-он-он моя курочка ні жива ні мертва лежить».
— «Не дам води тобі; піди до дуба листу попроси».

«Дубе, дубе! Дай лист!»
— «Нащо лист?»
— «Морю лист».
— «Нащо морю?»
— «Дасть води».
— «Нащо води?»
— «Он-он-он моя курочка лежить ні жива ні мертва».
— «Не дам тобі листу; піди попроси в дівок грибів».

«Дівки, дівки, дайте грибів!»
— «Нащо грибів?»
— «Дубу грибів».
— «Нащо дубу?»
— «Дасть листу».
— «Нащо листу?»
— «Морю листу».
— «Нащо морю?»
— «Дасть води».
— «Нащо води?» —
-- «Он-он-он моя курочка лежить ні жива ні мертва».
— «Не дамо тобі грибів; піди попроси в поля цвітів».

— «Поле, поле, дай цвітів».
— «Нащо цвітів?»
— «Дівкам цвітів».
— «Нащо дівкам цвітів?»
— «Дівки дадуть грибів».
— «Нащо грибів?»
— «Дубу грибів».
— «Нащо дубу?»
— «Дасть листу».
— «Нащо листу?»
— «Дасть морю».
— «Нащо морю?»
— «Дасть води».
— «Нащо води?»
— «Он-он-он моя курочка ні жива ні мертва лежить».
— «Не дам цвітів; піди попроси у кнура іклів, щоб поле зорать, то поростуть цвіти»

— «Кнуре, кнуре, дай іклів».
— «Нащо іклів?»
— «Поле зорать».
— «Нащо орать?»
— «Цвіти сіять».
— «Нащо цвіти?»
— «Дівкам цвіти».
— «Нащо дівкам?»
— «Дадуть грибів».
— «Нащо гриби?»
— «Дадуть дубу».
— «Нащо дубу?»
— «Дасть листу».
— «Нащо листу?»
— «Дасть морю».
— «Нащо морю?»
— «Дасть води».
— «Нащо води?»
— «Он-он-он моя курочка лежить ні жива ні мертва».
— «Не дам тобі іклів; піди попроси у вола ріг».

— «Воле, воле, дай ріг!»
— «Нащо ріг?»
— «Кнуру ріг».
— «Нащо кнуру?»
— «Дасть іклів».
— «Нащо іклів?»
— «Поле зорать».
— «Нащо орать?»
— «Цвіти сіять».
— «Нащо цвіти?»
— «Дівкам цвіти».
— «Нащо дівкам?»
— «Дадуть грибів».
— «Нащо гриби?»
— «Дадуть дубу».
— «Нащо дубу?»
— «Дасть листу».
— «Нащо листу?»
— «Дасть морю».
— «Нащо морю?»
— «Дасть води».
— «Нащо води?»
— «Он-он-он моя курочка ні жива ні мертва лежить уже, курочку покропить», — півник каже.

Тут уже треба муху попросить, щоб вола вкусила, то тоді дасть віл ріг.
Муха вола вкусила.
Він махнув рогами, дав ріг кнурові...
Кнур дав полю іклів...
Поле дало дівкам цвітів...
Дівки дали дубу грибів...
Дуб дав морю лист...
Море дало півню води...

Півень набрав води у ротик, покропив курочку, вона й ожила...

Пішли пастись уп’ять.

Ось і казочці кінець, а хто дочитав - молодець!

(фото порцеляти італійських майстрів з моєї власної колекції)
(07.04.2026)

Ой, очепятка в назві - не приз, а сюрприз)))