Щоденні нотатки

Відвезла сина в село, полоскотала нерви блендером із смородиною і ледь не перетворилася на калюжу від спеки, але вечірнє шоу з шахедом у небі змусило згадати, що нудьгувати нам точно не дадуть!

Ну що, звітую про сьогоднішній день.

Прокинулася о 8-й годині, бо син попросив: «Мам, розбуди мене в 8». Я, звісно, ледве розплющила очі, а він одразу: «Доброго ранку!». Що ж, довелося вставати. Пішла готувати собі чай, але одразу зробила і йому, бо знала: хвилини за три він прибіжить із тим самим проханням. Поставила чайник і почала думати над сніданком. Учора ввечері запікала курку в духовці з картоплею, тож на ранок я просто її розігріла й додала корейської морковки (на днях замаринувала її багато, щоб вистачило днів на три). Сама ж обмежилась звичайним бутербродом із маслом та ковбасою — такий от поживний сімейний сніданок.))

Потім почали збиратися. Усе необхідне вже було готове, тож просто доклали дрібниці й стали чекати на моїх батьків. Вони приїхали, але спершу заїхали до гаражів покормити котів і забрати для мене баночки, а вже потім підтяглися до мене.

Дорогою до села заїхали в «АТБ» та ще в кілька магазинів, щоб закупити продукти. Взяла ребра з м'ясом, рулети з маком та яблуками. Якраз до Маковея рекламували в «Петріківці» — не втрималася, купила два, та ще два круасани з вишнею та шоколадом., йогурт, щоб побили свій у у мультиварці, яєць та улюблені синові ковбаски-кабаносики.

Коли їдемо в село, обов'язково на хвилинку зазираємо до річки. Дуже любимо ці мальовничі куточки. Минулого разу були на кладці-мосточку, а цього разу заїхали на переправу. Боже, як же там гарно! Особливо коли біжить вода і чути цей заспокійливий шурхіт потоку. Постояли, помилувалися. Я фотографувала краєвиди та річку, людей знімати не стала, хоча один місцевий житель жартома просився в кадр.))

Після річки нарешті доїхали до села. Син знову був у захваті, одразу побіг хвалитися, що він там робив і як прибирав у дворі. А головне — їм нарешті налили чисту воду в новий басейн (стара вже забруднилася), тож він вже мені подзвонив, що скупався.

Коли я повернулася додому, з мене текло сім потóків — спека стоїть неможлива. Але відпочивати було ніколи, адже на мене чекало смородинове варення)). От краще б я цього не робила... Вирішила спробувати пом'яти ягоди блендером. У результаті шкірочки не подрібнилися, і краще б я залишила їх цілими та готувала звичайним сиропом. Навіщо я послухала ті рецепти? Треба було або з самого початку все перебити блендером і варити так, або не чіпати зовсім. Ну, але вже як є: вийшло рівно 4 баночки і піалочка.

Після цього настільки знесиліла від спеки, що нічого робити більше не хотілося. По суті, решту дня просто просиділа в телефоні: дивилася новини та нарешті оновила сторінку свого кулінарного блогу «Мій кулінарний блокнот» у Facebook, бо не писала там уже чотири дні — натхнення через скажену зайнятість зовсім не було.

Тільки підвелася на кухню покормити котів і помити посуд, як раптом почула звук у небі. Спочатку подумала, що наш літак, але ні... Летів реактивний шахед. Почула, як його збивають, і пролунав несильний далекий вибух у небі. Ворог і досі активний, тож молимося й бажаю всім мирної та тихої ночі, щоб усе це якнайшвидше закінчилося.

===========================

Моя сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/share/1GhqDZR61M/ 🔗

Відео мого сина на YouTube.