Наші домашні пиріжки та «сплячий» день. Our homemade pies and a "sleepy" day

Сьогодні мені трохи ліньки писати, та й день видався якимось «сплячим». Цілу ніч лив дощ, і на ранок він усе ще не вщухав. Я прокинулася десь о четвертій годині ранку, пішла на кухню, заварила собі чаю та зробила бутерброд із маслом. Поки всі спали, я в повній тиші насолоджувалася моментом. Потім повернулася в ліжко і, хоча не планувала, знову заснула — мабуть, дощ так приспав.

Ранок почався, як завжди: сніданок, а потім уроки у сина. Поки він вчився, я копирсалася на кухні — готувала начинку для пиріжків. Зварила картоплю, курячу печінку та шлуночки, перекрутила все через м’ясорубку, просмажила і змішала. Аромат стояв на всю кухню!

Але найбільше мене порадував малий. Сьогодні він був за головного кухаря: практично всі пиріжки зліпив сам! Потім ще й попросив дозволу самому розкатувати тісто. Вийшло так, що сьогодні я йому допомагала, а не він мені. Поки він їх ліпив, у нього аж слинка текла від запаху, тому коли пиріжки нарешті спеклися, він смакував ними з особливим задоволенням. Так приємно, коли син отак допомагає.

На вулиці сьогодні було по-різному: сонце наче й пробивалося, виглядало гарно, але все одно дуже холодно. Виходити в таку погоду зовсім не хотілося. Ми тільки вийшли на балкон подихати свіжим повітрям, а коли зайшли в кімнату, запах випічки ще стояв. Зараз вдома затишно, тепло і можна нарешті спокійно посидіти з чаєм.

Знову хочу спать)).

=====================

I feel a bit lazy to write today; the day itself felt quite "sleepy." It rained all night long and was still drizzling in the morning. I woke up around 4:00 AM, went to the kitchen, made some tea, and a buttered slice of bread. While everyone else slept, I enjoyed my tea and sandwiches in complete peace. Then I went back to bed and, even though I didn't think I would, I fell asleep again—the rain must have lulled me back to sleep.

The morning started as usual: breakfast first, then my son's lessons. While he was studying, I was busy in the kitchen, preparing the filling for the pies. I boiled potatoes, chicken liver, and gizzards, put them through the meat grinder, fried them, and mixed them all with mashed potatoes. The aroma filled the whole kitchen!

But my son made me the happiest today. He was the head chef: he shaped almost all the pies himself! Then he even asked to roll out the dough himself. It turned out that I was assisting him today rather than the other way around. While he was making them, his mouth was watering from the smell, so when the pies were finally baked, he enjoyed them even more. It’s so lovely when your son helps out like that.

The weather outside was mixed: the sun tried to peek through, and it looked beautiful, but it was still very cold. I didn't want to go out in this chill at all. We just stepped out onto the balcony to get some fresh air, and when we came back inside, the smell of pies was still hanging in the air. Now it’s cozy and warm at home, and I can finally sit down for a quiet cup of tea.

I want to sleep again)).