День проведений на дачі.

Я сьогодні так устала, що навіть не хотіла вже писати черговий щоденний пост. Тож я поставила будильник на 8-му ранку, щоб потім встигнути поїхати на дачу. Але у нас у місті почалася шахедна атака, і десь близько 6-ї години був приліт в Епіцентр — кажуть, найбільший у нашому місті, і він нібито єдиний такий. Десь за півтори години навіть у нас було чути вибухи. Збивали реактивні російські шахеди. Звичайно, було лячно, але, ми вже так звикли. Коти підскочили, я зрозуміла, що це десь далеко, просто наші пташки літають за шахедами і їх збивають. І все ж таки я встала раніше, не о 8-й, а десь біля 7-ї години від отого вибуху. В епіцентр продовжували бити протягом дня. Було аж три атаки продовж дня, і його повністю знищили росіяни.

Я по плану, як завжди, зібралася на дачу з батьками. По дорозі заїхали до котів на гаражі, щоб покормити і подивитися, як вони там. Вони вже були нагодовані, хтось їх уже нагодував, і коти порозбігалися. Ми як прийшли, то вони потроху почали сходитися. Курячі лапки роздробили на кусочки і кидали котам.

У нас є там така маленька гарненька кішечка. Ми її називали Лампусік, тому що вона ніжна. А потім уже почали називати її просто Лампою. У нашій Лампочці наче четверо кошенят. І от коли вона їла кісточку від курячої лапки, в неї щось застрягло в зубах. Ми спочатку не зрозуміли, що це таке. Я подивилася, а вона почала це прибирати, та в неї не виходило. Почала навіть двома лапками прибирати, але не виходить.

Кошенята нашої Лампочки))

Я вирішила допомогти, але вона мене трішки подряпала. З мамою вирішили покласти на диван, і я спробую подивитися, що там в неї таке. Мама її взяла на руки, поклала на диван, тримала її лапки. Я тільки підійшла до її мордочки, як вона сама відкрила мені рот! І я побачила там кісточку в зубах, яку успішно витягла. Вона була така задоволена, муркотіла, як трактор, своєю голівонькою і своїм лобиком терлася об наші руки.

Які це все ж таки вдячні тваринки! Як у минулому році, коли наші кошенята були ще маленькими (їм і трьох місяців не було) і одне попало в димохід і просиділо там три дні — як ми його тягнули, це був наш маленький Партизан, і після цього ми так його і назвали. Як він тоді був вдячний, це просто неймовірна вдячність! І так само наша Лампочка, наша Лампа, показувала нам свою вдячність, муркотіла нам як трактор і тулилася до наших рук. Мама каже, що Лампа так привикла, що якщо я нахиляюся до її мордочки, вона інтуїтивно вже відкриває рот, знаючи, що я буду їй щось робити. Тому що я завжди, коли вони були маленькими, їх лікувала, і як тільки я отак їх беру, вони знають, що я буду давати якусь таблетку. От і зараз вона зразу відкрила рот сама, ще й тому, що їй там щось заважало. А потім Лампа взяла один кусочок від курячої лапки, понесла цей кусочок до своїх кошенят. Це так взагалі цікаво)).

Вони у нас, кішки Маруся і Лампа, дуже гарні матусі. Не так, як їхня мама, яка їх просто кинула напризволяще (вони ще й захворіли, і вона геть не підпускала до себе, тож ми просто виходили з ними без неї). Тому зараз ці наші кицьки — дуже гарні мами, не покидають своїх кошенят, хоча їм уже по три місяці, просто продовжують годувати і носити їм якісь смаколики. Ну, просто такі хороші матусі.

Після цього ми поїхали на дачу. На дачі погода нормальна, температура теж. Я спочатку набігалася по всіх закинутих дачах — я так люблю просто пройтися пвулицею подивитися, що де. А потім допомагала батькам. Збирала груші з дерева. Мені довелося добре потягатися, ставати на табуретки із цією палкою з чашею, щоб знімати груші (я не знаю, як вона точно називається). От я нею тягнулася і збирала ці груші з усього дерева.

Дерево у нас щеплене, там просто дві груші. Одна зараз уже спіла, а скоро поспіє «лимонка». Але «лимонка» дуже маленька получилася в цьому році, навіть не знаю… така дрібненька. Я вже навіть подумала, якщо вона дійсно поспіє, я ці груші просто позакриваю цілими, тобто зварю ціле варення з цих груш. А зелені груші зібрала два з половиною відра — два великі і одне маленьке. Я собі додому забрала тільки поїсти, а все інше забрали батьки, бо у них ці роки не було варення, і я їм все одно передавала своє. У цьому році вони вже з задоволенням наварили варення, у них вже є 49 банок, а ще будуть варити оце грушкове. Батьки задоволені, що фрукти не пропадають. Я ось тільки дзвонила до них, і вони вже перебрали всі груші, порізали їх і засипали цукром.

Чесно кажучи, я втомилася стрибати, пригати, лізти на ту драбину чи табуретку, але у мене все вийшло. Ще й назбирали на дачі кабачків . Я прям була задоволена, що у нас хоч щось виросло, та огірки теж вродили.

Взагалі, у нас минулі два роки були дуже спекотними, нічого не росло, бо в нас дача не поливна. А в цьому році так гарно ллє дощ, що у нас навіть є врожай!)) Жалкуємо, що мало всього посадили, але все ж таки все повинно вирости. Якщо далі будуть продовжуватися дощі, у нас дійсно все поспіє. Тож цим роком я задоволена.

Коли я приїхала вже з дачі, мені треба було закрити варення, і мені довелося його закривати, бо воно вже настоялося, було хорошим і добрим. А потім просто від цієї жари я заснула, проспала біля двох годин. Коли прокинулася, у мене просто боліла голова. Довелося випити пігулку.

Ось так у мене пройшов день. На вечір я хоч і відпочивала, але була просто виснажена, проте задоволена. Провітрилася, дихала свіжим повітрям.

Бажаю всім тихої та мирної ночі!

===========================

Моя сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/share/1GhqDZR61M/ 🔗

Відео мого сина на YouTube.