Проспані ракети

Привіт, друзі! Якщо чесно, сьогоднішню ракетну атаку на Львів я проспав. Ми з дружиною обоє її проспали. Та й не знаю, якби навіть почули тривогу, то, мабуть, я продовжив би спати. Хоча, можливо, все ж спустилися б хоча б на перший поверх.

Напевно, ми нічого не чули, бо дуже міцно спали — останніми днями сильно втомлюємося. До того ж Максим уночі крутився, і, можливо, це якраз було під час тривоги. Якби вікна були відчинені, сирени ми, думаю, точно почули б. Але зараз на ніч усе зачиняємо, бо неподалік уже кілька днів щось горить. Учора взагалі все було затягнуте димом, ніби туманом. Навіть після сильної зливи пожежа не згасла, а вчора знову було видно полум'я.

Про саму атаку дізнався вже зранку, коли за сніданком почав читати новини. У Львові були влучання в житлові будинки. На той момент повідомляли про понад два десятки постраждалих (під обід 34), одна людина перебувала у важкому стані, ще двох вважали зниклими безвісти. Увечері спеціально шукав новини, але не знайшов інформації, чи вдалося їх знайти.

Слава Богу, у Львові, наскільки мені відомо, обійшлося без загиблих. Але, на жаль, загиблі є в інших містах. Особливо боляче було прочитати про трагедію біля Кривого Рогу, де російський удар забрав життя представників трьох поколінь однієї родини.

Дуже хочеться вірити, що всі винні у цих злочинах колись понесуть справедливу відповідальність і стануть паріями всюди, куди б не ступали їхні орківські ноги.

Ми ж поки що живемо. Життя триває. Іноді здається, ніби ми всі опинилися в серіалі «Ззовні», де щоночі приходять монстри. Але навіть у таких умовах потрібно жити далі. Якщо піддатися відчаю, стане тільки гірше. Поки ми живемо, працюємо, підтримуємо одне одного — залишається і надія.

Сьогодні знову було спекотно. Відчувається, що спека повертається. У кімнаті, де я працюю, вже починає добре нагріватися. Переніс робоче місце (тобто буквально стіл і крісло😄)в кімнату над гаражем. Цікаво, що в цій північний кімнаті було настільки прохолодніше, що довелося навіть одягнути штани, тоді як в іншій сидіти було душно навіть у шортах. Отакий контраст. Але знаю, що за кілька днів усе прогріється значно сильніше і там буде класно.

По роботі сьогодні теж довелося багато чого переробляти. Зрозумів, що деякі речі робив неправильно. Ніхто мені роботи не повертав і не вказував на помилки — я сам помітив, що можна зробити краще. Вирішив одразу виправити все зараз, ніж потім переробляти ще більший обсяг.

Поки що я лише навчаюся, ще не набив руку, тому працюю повільніше, ніж хотілося б. Але сподіваюся, що з часом багато процесів стануть автоматичними, а швидкість прийде разом із досвідом. Бо інакше все дуже невесело, бо часу мало лишається.

Бережіть себе та своїх близьких. І нехай ця ніч буде тихою для всіх нас.