Спека наростає

Привіт, друзі! Спека йде по наростаючій. З кожним днем стає все гарячіше і гарячіше. На вихідні нам передають справжню аномалію для Львова — до +37 °C, а за деякими прогнозами навіть до +39 °C. Чесно кажучи, важко уявити таку температуру в наших краях.

У такі дні найкраще проводити час біля водойми. Вода, легенький вітерець, можливість сховатися від спеки — що ще потрібно для щастя? Саме так ми й зробили сьогодні. Точніше, я з дітьми. Ми ще у неділю планували, що доведеться шукати порятунку біля води з дітьми, але тоді трохи все по іншому склалося.

Спочатку ми планували їхати всією сім'єю сьогодні. Але Максим трохи прихворів. Вранці дружина з ним навіть ходили до поліклініки, тож вони залишилися вдома. А я зі старшими дітьми та своїм племінником вирушив на озеро.

Поїхали маршруткою. Це була остання маршрутка, яка йде в той бік, до озера (колишнього піщаного кар'єру) неподалік сусіднього села. Коли дітей багато, то на велосипедах особливо не наїздишся (ми торік так робиои, але лише з Даринкою), а власного автомобіля в нас немає. Назад нас уже забрав швагро, який після роботи приїхав машиною.

Біля водойми було цілком комфортно. Спека відчувалася значно менше, ніж у місті чи на городі. Вода освіжала, а легкий вітерець робив відпочинок справді приємним.

До речі, на вихідні швагро разом із братом забронювали собі місце біля озера. Вирішили відсвяткувати його іменини, які були саме сьогодні. Думаю, за такої погоди це дуже хороший варіант святкування.

А ми з дружиною на вихідні поїдемо до Яворова. Там відбуватимуться роковини загибелі її рідного дядька. Буде поминальна служба в церкві та поминальний обід.

Ще сьогодні я обривав вишні. Пам'ятаєте, я вже писав цього року, що через весняні морози вишні дуже постраждали? Тоді здавалося, що врожаю практично не буде. Але коли ягоди налилися соком, стало видно, що дечому все-таки вдалося вижити.

З одного невеликого деревця я назбирав майже пів відра вишень. Не так уже й багато, але хоча б на вареники вистачить. А це вже непогано, враховуючи всі весняні сюрпризи погоди.

Поки що я обірвав лише одну солодку вишню. Попереду ще інше дерево. А також залишаються традиційні більш кислі вишні, що ростуть навпроти кухонного вікна. Вони тільки починають достигати, тому їхній час ще не настав.

Тож поки рятуємося від спеки біля води та потроху збираємо те, що все ж вдалося виростити цього непростого року.