Вакарчук у Стрийському парку

Привіт, друзі! Ну, за ці два вихідні дні я собі добряче компенсував сидячий спосіб життя. Ну, точніше, сидячу роботу, якої в мене останнім часом щось аж занадто багато. 😄 Рухаюся я останнім часом мало: поки діти ходять до школи, вже не треба нікуди їхати забирати, а Маркіяна на футбол сусідка забирала, бо її малий теж туди ходить. У магазин теж старався когось попросити щось привезти. Одним словом, фізичної активності було небагато.

А тут субота й неділя — і зовсім інша історія. Вчора я вже писав, як ми з дружиною їздили на велосипедах із Максимом на озеро польовими дорогами. Поїздка вийшла доволі насичена.

А сьогодні теж сіли на велосипеди, поїхали в магазин у сусідній населений пункт, а потім я прочитав, що у Львові сьогодні буде безкоштовний концерт у Стрийському парку. Тож вирішили поїхати туди з Максимом. Старші діти, як я вже згадував, поїхали до тещі, на табір з цього понеділка, а малий залишився з нами, тому ми його тепер тягнемо за собою всюди — то на велосипедах, то маршрутками до Львова. 😄

Але на концерт ми добиралися з пригодами. Та й назад теж. Та й концертом це назвати можна дуже умовно. 😂 Але давайте все по порядку.

Приїхали у Львів, а далі дружина запропонувала пройтися пішки через центр, бо до трамвая, який їхав у бік Стрийського парку, у нас ще був час. Пройшлися трохи, а потім сіли в трамвай.

Щоправда, поїхати ним нормально не вдалося. На дорозі щось сталося — чи то хтось машину залишив, чи якась аварія була, я так і не зрозумів. Але факт залишається фактом: назбиралося аж десять трамваїв, і наш був останнім.

Тож ми вийшли й трохи пройшли пішки до першого трамвая, який саме рушив із зупинки. Ну а далі почалася ще одна маленька пригода.

У мене є «ЛеоКарт» — така картка, яка дозволяє їздити, якщо її поповнювати, а в моєму випадку вона пільгова. І якщо завалідувати поїздку, то протягом 40 хвилин діє пересадка.

Дружині ж я купив звичайний квиток і заплатив карткою. І саме перед тим, як зупинився трамвай, ми вийшли й зайшли на наступній зупинці в інший. Я не хотів купляти знову ще один квіток, їхати дві зупинки.

І тут дивимося — заходять контролери. 😬

Ми одразу вийшли, щоб не отримати штраф у 500 гривень. Бо теоретично, як я потім запитав у Gemini, звичайний квиток уже не вважався валідним для пересадки на інший трамвай, тоді як «ЛеоКарт» дозволяє це зробити протягом тих самих 40 хвилин.

Одним словом, трохи ще пройшлися пішки, піднялися по схилах Стрийського парку й нарешті дійшли до загородженої території, де вже було повно людей.

Причому частина людей ішла в один бік, частина — у протилежний, а куди саме треба було йти — взагалі було незрозуміло. 😄 Територія навколо сцени була загороджена, до самої сцени людей не пускали.

І тут ми вже почули голос Святослава Вакарчука, який щось там говорив про безкоштовний концерт і про те, що головна мета заходу — зібрати донати на військо. Хто хоче й має можливість — той донатить.

Але все це було якось дуже дивно, бо самого Вакарчука ми так і не побачили. Тільки чули голос. 😄 Потім навіть зустріли знайомих і жартували: а він там насправді є чи це його просто онлайн транслюють?

Людей було просто море. Як мурахи! Весь Стрийський парк забитий, особливо поблизу сцени. Тож ми послухали дві пісні — наскільки їх можна було нормально почути серед усього цього натовпу — і вирішили йти назад.

І тут знову пригода.

Дійшли до автобуса, але… ні, автобус не поламався. Перед нашим автобусом якийсь інший автобус потрапив у ДТП, через що рух вулицею зупинився. Наш автобус до села тим часом поїхав, тож чекати вже особливого сенсу не було.

Знову пішки. 😂

Пройшли через увесь центр, ще зайшли біля Оперного, пройшли повз фонтан, а перед тим, до речі, ще побували біля фонтану з лебедями у Стрийському. Там була дуже приємна прохолода, бо загалом у Львові сьогодні було страшенно душно.

А людей стільки, що пилюка стояла просто в повітрі. Такої кількості людей у центрі я давно не бачив.

Коротше, пройшли сьогодні добряче. Частину дороги таки проїхали, а потім уже з краю міста викликали таксі, бо до нас звідти нічого нормально не їхало. Та й так дешевше, ніж викликати машину аж із центру.

От і вийшов сьогодні такий день: приблизно 7 кілометрів на велосипеді й ще близько 7 кілометрів пішки. Плюс спека й духота.

Тож фізичних навантажень я сьогодні отримав із запасом — можна сказати, компенсував ними цілий тиждень роботи за комп'ютером наперед. 😄

А тепер усе. Спати. Бо завтра знову понеділок.

На добраніч, друзі! 😴