Історія грошей. Ще один подарунок епохи Відродження.

Принадність облігацій державної позики була в тому, що якщо держателю терміново потрібні були гроші, він міг продати свої облігації іншим людям, тобто, це були ліквідні активи. Вони врятували місто від банкрутства, а громадяни могли отримувати додатковий дохід у вигляді відсотків.

Однак, не все було так, як здавалося на перший погляд. Межа фінансування війн визначалася наявністю фізичних грошей у громадян. Борги міст росли, а облігацій випускалося все більше і, як у випадку з грошима, вартість їх падала. Наприклад, на початку XVI століття у Венеції облігації можна було придбати за 10% від номіналу. При цьому відсотки по ним нараховувалися все також на номінал.

Всі ці тонкощі давали можливість заробляти на падінні вартості - купити, наприклад, за 10% від номіналу, потім продати за 50% і ще отримати власне відсотки по позиці, як винагороду за ризик, що уряд не поверне гроші або не виплатить відсотки. Так ринок облігацій працює і в даний час. Крім того, він впливає на відсоткові ставки економіки в цілому, якщо держава платить якийсь відсоток за своїми позиками, то інші позичальники будуть платити ніяк не менше.