Упс… здається поломалася…
Спите? А ми з собаксами ні.
Все почалося зі шкандалю - Мішель вирішила, що це буде класна ідея атакувати Нору, коли я вже спала. Таке пробудження в моєму стані... думала схоплю серцевий напад. Довго запокоювала Нору, потім довго не могла заспокоїтись сама. Коли нарешті серце припинило стрибати як кролик, зрозуміла, що все й далі якось не так. Все тіло - ніби мене танк переїхав...
Власно кажучи я вже вчора почувалася якось незвично. У тому сенсі, що мене весь день "морозило". Думала - з недосипу. Проте зараз вже зрозуміло, що мабуть підхопила вірусняк.
Мені завтра треба в місто, але зрозуміло, що не поїду. По-перше, просто не витримаю. По друге - тягнути вірусняк в маси така собі ідея, завжди вважала це відповідальним. Тож на одну пару буду просити заміну, решта у мене дистанційно, якось витягну.
Собакси заспокоїлися і сплять. А я зробила собі гарячий чай і ось пишу. Взагалі-то не дивно, що я такі щось підхопила. Останні тижні були пекельними, але я трималася, бо там ну просто дуже треба було. І от вчора відпрацювали останній день в комісіях і організм "здався". Нічого дивного. Зараз головне - не геройствовати, залишитись вдома і лікуватися.



