Пошуки тонера та марнотратство часу

Всім привіт! Схоже, я вже можу автоматично пропускати писати про половину дня, тому що більшу його частину стабільно займає робота. І майже щодня все одне й те саме. Сьогоднішній робочий день був дуже насичений. Мій робочий хаос був потривожений повідомленням від дружини: у лазерному принтері закінчився тонер і потрібно терміново щось робити. Терміново – тому що вона якраз працювала з важливим документом, який потрібно було роздрукувати вчасно. Зрозуміло, що в той момент коли я на роботі, нічого термінового вирішити не вийде. Тож їй довелося якось імпровізувати. Іншими словами, обійтися без принтера як є.

Спочатку я здивувався, що тонер закінчився так швидко, тому що принтеру всього кілька місяців. Потім трохи погуглив і з’ясував, що перший картридж у таких принтерах зазвичай іде “стартовий”. Тобто це не повноцінний тонер, а зі зменшеним запасом фарби. Часто там менше половини від звичайного об’єму на 1000 сторінок.

У мене раніше був принтер, який починав попереджати про те, що тонер закінчується десь тижні за три до того як справді переставав друкувати. Новий принтер HP 137fnw показав попередження за три дні до того, як... все. Загалом, наступного разу я серйозніше поставлюся до його “погроз”.

Ще до кінця робочого дня я почав шукати, де можна швидко купити тонер. Знайшов недорогий варіант і магазин до якого зручно було б заїхати дорогою додому.

Після 16:00 година пік, тому дорога зайняла більше часу, але встиг за півтори години до закриття. Магазин знаходився в комерційному комплексі біля промзони, там така велика територія з безліччю маленьких магазинів і невеликих торгових центрів, знайти його виявилося не так просто. Спочатку трохи покрутився там машиною, потім під’їхав максимально близько до точки на карті й вийшов оглянутися. Навколо ще тривало якесь будівництво, все було перекопано, тож зорієнтуватися виявилося не дуже просто.

Зателефонував магазину, щоб уточнити де вони знаходяться. У відповідь мене запитали, я за замовленням чи просто купити на місці. Сказав, що хотів би купити тонер, який бачив у них на сайті. На це мені відповіли, що комірник уже пішов додому й нічого купити сьогодні не вийде. Запропонували приїхати завтра або оформити замовлення через сайт. Такі обставини мене розчарували. Магазин працює до шостої, але по факту купити щось на місці вже не можна значно раніше, тому що комірник раніше закінчує свої справи. Дивна організація роботи. Вирішив їхати додому. Перед цим написав знайомому, у якого магазин комп’ютерної техніки в Хайфі, недалеко від моєї роботи. Він продає недороге обладнання, комп’ютери й займається ремонтом. Як то кажуть, геніальне – просте, – потрібний тонер у нього був у наявності, без замовлень і очікування. Завтра спокійно заїду й заберу. У такі моменти я починаю згадувати приказку, що “найшвидший шлях – це знайомий шлях”. Цю людину я знаю давно, і треба було просто написати йому від самого початку. Але, як то кажуть, за дурною головою ногам спокою нема. Наступного разу буду розумніший і спочатку перевірю знайомі варіанти, а не поїду шукати щось у новому місці. День вийшов метушливий. Зайвої біганини було багато, але хоча б частково питання вирішив.

Щойно повернувся додому, дружина одразу попросила знову їхати – вже до її напарниці-нотаріуса. Треба було відвезти документи й забрати нотаріально завірений документ, який завтра понесуть до суду ставити апостиль. Стараюся допомагати як можу — виконую роль посильного-добровольця в їхніх паперових справах.

Ось так і минув день. Метушливо, місцями марно, але все ж не дарма. Щоразу, коли наші дії не зовсім успішні, коли ми обираємо неправильні шляхи – ми чомусь вчимося. Тому будь-який результат – це результат, це досвід, і витрачений час усе одно не марний.

Всім удачі! Дякую за увагу :)

_{Posted using SteemX}