А в мене як завжди гамірні дні

В двух словах: не сиділа спокійно на місці, тому що треба було і по магазинах бігати, і з розмірами взуття розбиратися, і велозапчастини купувати, і з ягідками «воювати», і збирати сина в село. Тобто день, який кипів від справ, розмов та постійного руху, а не тихий і спокійний вихідний.))

Тож почту)).

Сьогодні в мене було багато справ, бо завтра знову відправляю сина в село. Йому потрібна була майка-боксерка (щоб загоріло більша частина тіла під час катання на велосипеді) та нові шльопанці, тому що старі вже зовсім зчесалися і підошва стала тонкою. Іноді він ними ловить колючки, тому вирішили купити нові.

Ми пішли по наших магазинах, добре, що все поруч. Майку потрібного розміру знайшли не одразу. То завеликі, то малі, але врешті одну купили. Зі шльопанцями теж була ціла епопея. 39-го розміру не було (йшли здвоєні 38-39 або 40-41,а 39-40 нема). Довго перекладали різні шльопанці, але в останній момент на іншій полиці я помітила потрібні. Поміряли. Трохи великуваті, як на мій погляд, але син сказав, що йому нормально. А коли виходили з магазину, він попросив одразу одягнути нову майку. Добре)) Одяг і так і пішов задоволений)). Зайшли додому. Син узяв велосипед, і ми знову пішли в мандри)).

Потім зайшли до веломагазину купити деталі для велосипеда, тому що передні гальма на велосипеді, який в селі, поламалися. Чоловік якось тимчасово зробив із підручних болтиків, але попросив нормальну запчастину. Купили те, що треба.

Син, після магазину на велосипеді поїхав далі до бабусі, бо вона живе недалеко, а я пішла по справах.

Мені треба було купити заварний крем (щоб у селі спекли горішки на горішниці), рибу для котів та насіння гірчиці для моєї консервації. Повернувшись додому, я продовжила воювати зі смородиною)). Чесно, як же вона мене сьогодні дістала! Спочатку кожну ягідку збери, тепер кожну перебери — це просто виснажливо. Я вже думала, чи не збити її блендером, але зрештою вирішила варити як є, чи вже розберуся з нею завтра. Сьогодні ж просто простерилізувала баночки. На обід приготувала в духовці курку з картоплею.

А ввечері почалося. Малий повернувся від бабусі та дідуся, і тут закрутилося. Складання речей в сумки у село, обговорення планів на завтра... Мене це все так втомило, що я вже сказала, що давайте доживемо до завтра, а там вирішимо, куди їхати і о котрій збиратися, бо дуже не хотілося знову зриватися о 10-й ранку.

Але плани на завтра все одно грандіозні. Завезти дитину в село, із заїздом до гаража по баночки на консервацію, заразом провідаємо котів. Заїхати на дачу, набрати листя хріну, тому що огірки я закривала без зелені, тільки з часником і лаврушкою). Повернутися додому, доварити смородинове варення, переробити яблука з грушами та дозакрити решту огірків.

Головне — щоб від спеки знову не розболілася голова, бо тоді всі плани доведеться скасовувати.
День знову видався надзвичайно насиченим і гамірним. До всього ще сайт не відкривається...

Картинку забула приготвувати, тому беде картинка м'яти, яку я нарвала на дачі та повісила сушитися, та квіти на столі))