День народження без дня народження

Привіт, друзі! Одразу поясню, чому такий заголовок і що сьогодні на фото. Сьогодні день народження моєї сестри, тож зображення, які ви бачите, — це вітальні листівки. Точніше, одна з двох сторін, яку намалював Маркіян, а іншу — Максим із допомогою дружини. На жаль, її я забув сфотографувати. Даринчиної листівки теж немає, адже вона ще в таборі. За два дні вже повертається додому. Якби була вдома, то теж обов'язково намалювала б свою.

До речі, саме Даринка першою започаткувала у нас цю сімейну традицію. Вона почала малювати листівки всім на день народження: мамі, татові, бабусі, дідусеві, хресній, а потім і всім іншим. Згодом її приклад підхопили й хлопці.

Подарунок ми теж уже замовили, але він ще не приїхав. Та це не страшно, бо святкування перенесено на неділю. А сьогодні дружина зробила красивий букет квітів, і ми разом із хлопцями привітали мою сестру.

Решта дня була цілком звичайною — багато роботи. Хоча тепер майже кожен день такий. Роботи в мене й раніше вистачало, але зараз змінилися акценти. Доводиться по-іншому розподіляти свій час, адже це, мабуть, найцінніший ресурс, який у нас є. Останнім часом дуже часто про це думаю.

Спека теж повернулася. Зранку в кімнаті, де я працюю, було ще навіть прохолодно, а під вечір уже стало досить жарко. Хоча все одно значно комфортніше, ніж надворі.

Тим часом дружина користується сонячною погодою й сушить помідори, щоб потім залити їх олією. В'ялені помідорчики ми просто обожнюємо. Узимку дуже любимо додавати їх до вівсяної каші на сніданок — виходить неймовірно смачно.

Поки є сонце, треба максимально використовувати його енергію. Чим краще помідори підв'яляться надворі, тим менше доведеться досушувати їх потім у дузовці.

А я сьогодні вже зовсім без сил. Як писав один знайомий автор: «Відрефлексував сьогоднішній день — і побіг спати». 😉

Тож усім добраніч, мирної ночі й тихого неба над головою!