Неквантова заплутаність

Привіт, друзі! Якщо чесно, сьогодні хотілося просто махнути рукою й нічого не писати.

Останнім часом помічаю, що в багатьох у стрічці з'явилася якась наче приреченість, що їх ніхто не читатиме. Але хтось пише вже просто зі звички, хтось — завдяки впертості, а хтось, мабуть, поєднує обидва ці фактори. Не знаю... Я теж, мабуть, десь серед них.

Насправді, хоча мені ще набридло вести цей щоденник, сьогодні не маю сил вносити запис, та й немає , що записувати, тому навіть не знаю, про що розповідати. Не хочеться знову пережовувати одне й те саме: що втомився, що роботи багато, що спочатку здається, ніби щось зрозумів, потім виявляється, що не зовсім, а згодом починаєш думати, що зрозумів лише те, що думав, ніби зрозумів... І врешті усвідомлюєш, що насправді ще майже нічого не знаєш. Коротше кажучи, сам себе вже заплутав. І вас, яккщо ще хтось читає це.

Але є фото треба чимось доповнити, тобто тестом.

На одному — помідори. Ці дружина зібрала, щоб заніс мамі. У них на городі вони ще не всі достигли. Точніше, достигли, але після обробки потрібно було трохи зачекати. А в нас у теплиці якраз достигли, та й урожай цього року непоганий.

На іншому фото — наша вечеря. Знову був той самий пиріг із лаваша, про який я писав учора, і кабачки. Цього разу жовті. Виглядають вони дуже цікаво, особливо вже підсмажені на тарілці — навіть трохи нагадують картоплю.

Хоча, якщо чесно, мені більше до смаку класичні зелені або білі кабачки. Можливо, це лише сьогодні так здалося, адже раніше дружина готувала різні сорти разом, і все було чудово. Та й сьогодні було смачно, просто ніби відчувалася невелика різниця в смаку.

Останнім часом мені постійно бракує часу. Щоб усе встигнути, треба бути значно швидшим, а поки що я лише вчуся працювати у новому темпі. Та ще й схоже не так зрозумів, хоча і уваги не звернули мені, то ж може норм. То ж я справді заплутавя.

Коротше, вийшов якийсь сумбурний допис.

Я дуже втомився, тому час уже йти спати.

На добраніч усім і нехай завтрашній день буде кращим!